Український
громадський волонтерський рух «ДрукАрмія» є справді унікальним в сучасному
світі явищем. Ні, волонтери з’явилися на війні ще в доісторичні часи. Та й
зброярі-благодійники описані в літературі навіть до античності. Але щоб
волонтерська спільнота почала виготовляти високотехнологічні вироби більш
масштабно, ніж навіть спеціалізовані підприємства – це вже, погодьтеся,
справжня сенсація. Та навіть у цього надважливого волонтерського руху виникли
бюрократичні проблеми – його торговельну марку не хочуть реєструвати відповідні
державні органи…
«ДрукАрмія» – це близько трьох тисяч активних друкарів, які за допомогою майже 7 тисяч 3Д-принтерів щодня і щоночі виготовляють необхідні для Перемоги деталі. І надсилають їх на фронт. Мова йде про тонни й тонни продукції, про тисячі виготовлених деталей, про участь у створенні однієї з найбільших у світі армій дронів… Здавалося б, у цього проекту мають бути в Україні (і не тільки) лише симпатики та покровителі. Виявляється, не зовсім так.
Євген Вольнов (він же відомий пранкер Майор Чорнобаєв) – один з засновників та один з активістів цього руху. Відомий волонтер розповідає, що спільнота «ДрукАрмія» насправді є унікальним феноменом нашого часу. Доки ви читаєте ці рядки, за тисячами адрес в десятках країн працюють 3Д-принтери, які крок за кроком друкують витвори, які необхідні військовим в Україні. Це елементи дронів, ковпачки для рацій, медичні вироби, наприклад, деталі протезів для фронтовиків, які втратили кінцівку. У ДрукАрмії є всі ознаки великого сучасного підприємства: є група інженерів, які, отримавши замовлення від фронтовиків, починають розробляти його втілення «в матеріалі». Потім програмісти створюють програми для друку цих виробів. Логісти – розміщують завдання серед волонтерів-друкарів і відслідковують пересування цих вантажів, щоб вони якнайскоріше доїхали до адресатів. А ще в цій спільноті є спонсори, які донатять на придбання сировини, тренери, які вчать інших користуватися 3Д-принтерами і так далі. До речі, «ДрукАрмія» працює не тільки в Україні, дуже багато наших вимушених переселенців друкують необхідні комплектуючі в Європі.
Єдине,
що відрізняє «ДрукАрмійців» від якогось масштабного виробництва – відсутність
будівлі заводу. Принтери друкують необхідні для Перемоги України речі в клунях
та на кухнях, в особистих майстернях домогосподарств та на підприємствах, де
працюють волонтери, в гаражах та на горищах – одним словом всюди, де є місце,
аби поставити необхідне обладнання. А в деяких майстрів у обійстях вже працює
по 2-3, а той й набагато більше принтерів. Тільки встигай завантажувати
завдання та сировину! Насправді є ще одна суттєва відмінність від інших
підприємств: тут все не за гроші, а за ідею, люди, навпаки, витрачають свій час
та свої сили, а ще й донатять на Перемогу, щоб вона була якнайскорішою.
Євген
Вольнов каже, що реєстрація бренду «ДрукАрмія» стала гострим питанням для нього
і його однодумців десь зо два роки тому. Перший дзвоник до цього пролунав
несподівано: один з волонтерів проекту раптом подав на реєстрацію логотип
організації, забувши вказати справжніх авторів цього знаку і справжніх його
власників. А потім Інтернеті з’явився сайт з майже тією самою назвою…
Активіст
пояснює:
– На
жаль в Україні існують непоодинокі випадки так званого рейдерського захоплення
організацій, ініціатив, іноді навіть цілих рухів. Коли справу розпочинають одні
активісти, а потім, коли вже все працює, її господарями опиняються зовсім інші
люди, або реєструють на себе усі логотипи – і все, ті, хто все створював,
опиняються на початку вже пройденого шляху, коли треба розпочинати «з нуля».
Так, ми з цим колишнім волонтером зустрілися, я пояснив, що маю ескізи, докази
того, що саме я створив логотип, і що в суді я можу це довести. І ми досягли
порозуміння. Але стало зрозуміло, що тільки реєстрація торговельної марки дасть
якісь гарантії від подібних спроб.
– Для чого ще потрібна ця реєстрація?
– Ми не можемо передбачити, що відбуватиметься далі. Наприклад, якщо війна закінчиться, було б дуже необачним та нераціональним розпустити «ДрукАрмію» і кинути все напризволяще, адже накопичено колосальний досвід та колосальний потенціал. ДрукАрмійці могли б продовжувати волонтерську роботу, наприклад, створюючи медичне обладнання для наших Героїв-Захсників. Але без зареєстрованої торговельної марки це буде неможливо втілити у життя. Я вважаю, що після перемоги «ДрукАрмія» має зосередитися насамперед на освітній та благодійній діяльності. Власне, це ті принципи, на яких спільнота й створювалася. 3D-друк має величезний потенціал для вирішення багатьох цивільних завдань у суспільстві, наприклад, для освіти та популяризація інженерії серед молоді, для виготовлення доступних технічних рішень для шкіл, лікарень та громад, створення прототипів та інноваційних виробів, допомога ветеранам і людям з інвалідністю через технологічні рішення та адаптивні пристрої. Тому роботи для такої спільноти точно не бракуватиме. Досвід організації великої мережі людей, які можуть швидко створювати та поширювати технічні рішення, буде корисним і в мирний час. Якщо говорити про міжнародну спільноту, то логічним продовженням може бути обмін знаннями та досвідом. Україна отримала унікальний практичний досвід у сфері швидких технологічних рішень і волонтерської інженерії і може поділитися ним з іншими державами.
– Коли був створений цей логотип «ДрукАрмії», і що він символізує?
– Назва «ДрукАрмія» з’явилась у момент, коли стало зрозуміло, що 3D-друк для фронту потрібно організувати системно, масштабно і серйозно. Це вже не могла бути просто група ентузіастів – потрібна була спільнота з чіткою ідентичністю. Тому в назві з’явилися одразу кілька рівнів сенсу: 1. Друк + Армія. Це прямий зміст: використання технології 3D-друку для допомоги українській армії. 2. Акцент на «Я». У самому логотипі спеціально підкреслена літера «Я». Вона символізує, що ДрукАрмія – це не безлика структура, а спільнота людей, де кожен робить свій особистий внесок. Тобто ідея звучить так: «Друк. Армія. Я». Або: «Я допомагаю армії через друк». 3. Ідея взаємодії. Назва показує механіку участі: людина → друк → підтримка армії. Тут з самого початку закладена ще одна важлива ознака: Міжнародна впізнаваність. При виборі назви враховувався і візуальний стиль. Композиція «ДрукАрмія» навмисно перегукується з брендом Ukraine NOW – коротка, ритмічна конструкція з сильним акцентом. Розрахунок був простий: такий формат легко читається, добре запам’ятовується, він зрозумілий навіть іноземцям, що допомагає поширенню ініціативи за кордоном.
Отже,
два роки боротьби пройшли марно – торговельний знак досі не зареєстровано.
Питаю у Євгена Вольнова, чи були у офіційних органів якісь претензії та
зауваження до цього логотипу. Він відповідає однозначно:
– Ніякої претензії до назви у них не було.
– А
як ви обходитеся наразі без цього зареєстрованого знаку?
– Ми
просто продовжуємо працювати і допомагати армії.
– Чи
можна вас називати першою громадською зброярнею?
– Ні,
це зовсім некоректна назва. Річ у тім, що «ДрукАрмія» не займається
виготовленням боєприпасів. Наша діяльність – це інтелектуальна та інженерна
робота: розробка моделей і 3D-друк пластикових деталей. Це звичайні полімерні
компоненти, які самі по собі не є зброєю. Далі вже військові використовують ці
пластикові частини разом із матеріалами та компонентами, доступ до яких мають
лише вони, і саме на цьому етапі формується кінцевий виріб. Тобто фінальний
етап, пов’язаний зі створенням боєприпасів, відбувається виключно у військовому
середовищі. Волонтери ж займаються друком пластикових елементів і технічною
підтримкою військових, які захищають країну. Тому коректніше говорити, що «ДрукАрмія»
– це інженерна волонтерська спільнота, яка допомагає військовим технологічними
рішеннями, а не виробник зброї.
– «ДрукАрмія» – це військові люди?
– Ні,
це виключно волонтерська спільнота цивільних людей, які об’єдналися, щоб
допомагати військовим. Ми не є стороною війни і не беремо участі у бойових
діях. Наша роль – допомагати тим, хто нас захищає. Тобто ми діємо як
громадянська ініціатива підтримки армії, а не як військова структура. Учасники
спільноти – це звичайні люди: інженери, програмісти, підприємці, студенти,
пенсіонери. Вони використовують 3D-принтери та свої знання, щоб допомогти військовим
підрозділам.
У
розмову вступає голова Громадської організації «ДрукАрмія» колишній адвокат
Анатолій Тарасенко.
За
його словами патентний повірений, який розпочинав реєстрацію торговельної
марки, загинув при нез’ясованих обставинах. Жодних офіційних претензій ніхто не
висловив щодо логотипу чи його візуального оформлення.
– Але
ж і не реєструють за дивних обставин! Цілком вірогідно, що до цього долучилась
влада. Ми не виготовляли, не виготовляємо і не збираємось під брендом ДРУКАРМІЯ
виготовляти зброю чи боєприпаси до неї. І якщо та чи інша іграшка схожа на
справжній танк, то це не означає, що модель для імітації танкової атаки на
карті учбового центру слід розглядати як виготовлену зброю. Так, є товари, які
комусь щось дуже нагадують, які навіть називаються деталями чогось військового,
але це гарантовано товари подвійного, потрійного призначення, які легально
друкують у будь-якій країні світу (крім ворожих нам сусідів).
– Чи
є у вашої організації плани на «після війни»?
– Після Перемоги ми отримаємо значні репарації від рашиської коаліції, контрибуції від представників «вісі зла» і будемо…будемо масштабувати те, що сьогодні показало свою інноваційність і супер ефективність. Наша громадська організація подала позов до ворожих держав та їх лідерів, цей позов і міг бути головним подразником для осіб, від яких залежить та ж реєстрація «ДрукАрмії». Ми хочемо привернути до цієї непростої ситуації увагу суспільства, щоб люди знали, що відбувається. Ми не втрачаємо надії, що відповідальні організації схаменуться і зроблять все те, чого від них вимагає закон: провести формальну та кваліфікаційну експертизу торговельного знаку та зареєструвати його.
Підготував:
Олег Перегон
Фото: з особистих архівів героїв публікації
