Сучасна
війна, а російсько-українське протистояння є прикладом саме сучасної війни, має
багато фронтів. Окрім безпосередніх боїв між сторонами відбувається
протистояння в політичній, економічній, громадській та багатьох інших сферах.
Днями розпочалося відкриття ще одного фронту – судового.
До
Київського районного суду міста Харкова днями надійшов позов, в якому
відповідачами позивач зазначив рф та тамтешнього диктатора путіна. Нажаль, за
порадою адвоката позивач поки що наполягає на інкогніто, бо хоче уникнути
можливого тиску на себе та свою родину через цей позов. Оскільки він є людиною
відомою, а також має розвинутий бізнес з міжнародними зв’язками, цю його
позицію можна зрозуміти. Вже зараз фахівці з юриспруденції кажуть, що цей
скандальний позов може перевернути уявлення про відповідальність країни
агресора і очільника цієї країни, а також має потенціал «бомби сповільненої
дії».
Суть
справи у тому, що існує кримінальне провадження щодо акта агресії і порушення
звичаїв війни, а тепер виникла цивільна справа в межах цього провадження.
Відомий для України і рф юридичний механізм. Та тільки в нових умовах він може
стати геймчейнжем сучасної війни. І ось у чому його родзинка: позов стосується компенсації
шкоди, спричиненої позивачу – фізичній чи юридичній особі-потерпілому від
злочину та місцевій громади, також є відповідач – країна-агресор в особі її «главаря».
Суд може прийняти рішення щодо компенсації завданої моральної та матеріальної
шкоди.
Ну і
«чхали» вони на ці рішення – скаже навіть досвідчений юрист – і буде правий.
Але тут виникає можливість вирішення проблеми позивача з боку держави Україна,
яка має реалізувати, тобто виконати рішення власного суду.
В
Україні створений і діє один цікавий державний орган зі спеціальними функціями.
Це АРМА – Агенція з розшуку і менеджменту активів, здобутих злочинним шляхом.
Здогадуєтесь, де буде шукати активи ця створена міжнародними організаціями
структура зі збирання коштів інтегрованої в захід своїм бізнесом бандитської
країни? Власне це і є абсолютно законний механізм отримання вже зараз того, що
у подальшому хотіли б назвати репарацією чи контрибуцією. «Ні, компенсація буде
тут і зараз!» – стверджують позивач та його представники.
Де ж
взяти кошти? Наприклад, Фінляндія може з вдячністю прийняти за дорученням
позивача як оплату за зброю і боєприпаси для України будь-яке майно рф, що
знаходиться на її території. Що вже говорити за інші країни, де вартість арештованого
майна може складати дійсно астрономічні суми, які повністю, до пенса, підуть на
оборону України від диких сусідів. Що це за майно? Це й будівлі посольств та
консульств, це й кораблі, які час від часу заходять в порти розвинених держав,
літаки, які сідають в міжнародних аеропортах, будь-які вантажі, що перевозяться
будь-яким транспортом тощо.
Бездоганна
схема. В ній навіть оскарження не передбачається, якщо не буде участі
відповідачів у відкритому дистанційному процесі по першій інстанції. Розробку
юридичного обґрунтування цього пілотного позову до рф, на базі якого планується
скласти багато схожих позовів, приписують харківському адвокату та
юристу-науковцю, кандидату наук Анатолію Тарасенко.
За
більш ніж 30 років активної практичної діяльності Анатолій мав відношення,
прямо чи опосередковано, до розгляду справ (або консультування сторін) по
багатьом складним і скандальним юридичним процесам, що мали неабиякий резонанс в
Україні. Однією з найвідоміших справ адвоката Тарасенка була справа стосовно
звинувачення у подвійному вбивстві студентки одного із харківських
університетів. Арешт і зізнання у вбивстві, а після вступу у справу адвоката – звільнення
з під варти і припинення кримінального переслідування не лише самої
обвинуваченої, але і ще чотирьох студентів, які обвинувачувались у пособництві
позбавлення життя однокурсниць та приховуванні злочину своєю ніби то «поплічницею».
Далі скандальне оскарження постанови про закриття справи і вимога винесення
виправдувального вироку, новий арешт дівчини і знову СІЗО, знову звільнення і
знову арешт тепер вже суддею, вирок апеляційного суду – довічне позбавлення
волі і 15 років молодій жінці після касаційного оскарження, яка після цього
провела 12 років у колонії, вийшла на свободу, народила дитину і пережила з
сім'єю окупацію у рідному Вовчанську. Весь цей час адвокат опікувався родиною
своєї клієнтки з далекого 1995 року.
Тарасенку
приписують розробку, підготовку і впровадження перебудовних документів як
громадських організацій ще союзного формування (профспілка літераторів,
профспілка підприємців, профспілка адвокатів, об'єднання профспілок Соцпроф,
Правиця, професійних фондів та підприємств), так і комерційних утворень – перших
малих підприємств, перших комерційних об'єднань і корпорацій. Юридичне
забезпечення перших страйкомів і профспілок, їх асоціацій тощо. Так,
представляючи незалежні профспілки Анатолій мав контакти з польською
Солідарністю та Воюючою Солідарністю, литовським Саюдісом, брав участь у
організації Другого світового конгресу з прав людини у тоді ще Ленінграді у
1990 році.
Далі
– робота по створенню перших українських політичних партій, незалежних профспілок,
інших національних новоутворень (як то перші об'єднання українського козацтва,
релігійних організацій з українськими і не лише центрами). Достеменно відомо
про підготовку групою Тарасенка юридичних документів «УМА», яка у подальшому
була трансформована в «УНА» і її бойовий підрозділ УНСО.
Він
захищав і відстоював як членів організації, так і самі структури УНСО в судах,
у тому числі під час заборони в Україні самої організації. Вів справи
керівників Харківського осередку УНСО, забезпечував звільнення зі слідчого
ізолятора одного із найвідоміших керівників організації Ігоря Мазура (Тополі),
був юридичним консультантом Анатолія Лупиніса.
Анатолій
Тарасенко був адвокатом УАПЦ і її очільників (патріарха Димитрія) у справі щодо
знищення церкви під приводом об'єднання з УПЦ МП, у забезпеченні безпеки храмів
релігійних громад. Разом з тим був радником митрополита Никодима з питань
юридичного забезпечення захисту сімейних цінностей українців і готував юридичні
довідки щодо захисту від посягання на здійснення релігійних обрядів.
Був
ідеологом і вперше в Україні здійснив перехід футбольного клубу «Металіст» на
професійні рейки, забезпечивши як сам клуб, так і гравців та весь персонал
команди підприємницькими договорами і позбавлення статуса любителів дійсних
профі футболу. Свого часу захищав «Металіст» та його власника від рейдерського
захоплення заслужено завойованого командою четвертого місця у турнірній таблиці
Чемпіонату України і отримав безумовну перемогу над тодішніми керівниками
футболу країни братами Суркисами.
Як
юридичний радник відстоював інтереси харківського бізнесу у комерційній війні
між харківським і донецьким кланами, у тому числі щодо важливих об'єктів на
ЧПК. Вже перед самими подіями 14-го року захищав на чолі команди юристів
інтереси групи компаній «Олімп» у відкритій бізнес-війні з рейдерами сім'ї
Януковича, успішно протидіяв як у Києві та Малинівці (Харків), так і в
Бахчисараї і навіть Донецьку.
Неодноразово
Тарасенко виступав або радником, або третейським суддею у конфліктах між
сильними цього світу з Харкова або за їх рекомендаціями – по всій Україні. Був
адвокатом з особливих доручень Володимира Сташиса, Геннадія Кернеса, Олександра Бандурки та деяких менш
відомих широкому загалу прізвищ та персон.
Останні
роки займався і займається зараз впровадженням цифрових технологій у діяльність
судів і суддів, правоохоронних органів та адвокатів і адвокатських об'єднань,
як зараз модно говорити – євангеліст електронного судочинства, електронного
документообігу і відеоконференцій як технології дистанційних проваджень у
різних галузях життя людей. Законодавець моди проведення судових засідань у
режимі онлайн по кримінальним справам – вперше в нашій країні і вперше у
правозастосуванні за кордоном ще до впровадження інтернет-зв’язку в практику
Європейського суду з прав людини у 2020 році.
Саме
Тарасенко та його партнери створили Перший Приватний Палац Правосуддя – віртуальне
об'єднання акаунтів і місць проведення різних юридично-значимих дійств: судових
процесів, дій у досудовому розслідуванні тощо. Він з однодумцями впроваджує
стандарти юридичної деонтології в сучасному цифовому світі – проводить навчання
і сертифікує спеціалістів щодо адміністрування дистанційних проваджень, є
керівником Гільдії адміністраторів дистанційного провадження. На платформі PPJ
впровадив найбільш знану в Україні соціальну українську мережу «АТАКА» та
однойменний месенджер.
Судовий
фронт тільки починає діяти, але є надія, що його удари будуть для ворога не
менш болючими, ніж удари української артилерії або піхоти. Адже мова йде про
кошти, яких самій РФ завжди не вистачає.
Текст/фото: Олег Перегон
Зруйнована росіянами школа на Салтівці, Харків
